Як суддя Кузнецов «відпускав гріхи» державній виконавчій службі та інші судові історії.

3 серпня 2018 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу (суддя Биканов І. Р.) виніс майже безприкладне для нашого міста рішення: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Сігай Анастасії Олегівни, зобов’язавши її відновити виконавчі провадження за виконавчим листом № 2-17/11, виданим стягувачеві Крочі М. В. 05.02.2014 року цим же судом. Судом також встановлено, що 01.11.2016 року Центрально-Міським районним судом винесено ухвалу у цій же справі, відповідно до якої визнано бездіяльність як згаданої Сігай А. О., так і начальника цього відділу державної виконавчої служби Носача Павла Григоровича, який ще в процесі розгляду справи в суді успішно звільнився з займаної посади і на теперішній час у поті чола трудиться вже на іншій ниві.
Треба зазначити, що майже чотирирічна історія спонукання стягувачем працівників відділу державної виконавчої служби із застосуванням численних скарг до керівництва державної виконавчої служби та судів до належного виконання своїх службових обов’язків горе-виконавців нічому не навчила. Замість провадження передбачених законом виконавчих дій виконавча служба, на початку очолювана Носачем П. Г., а потім Зейналовою А. Г., кілька разів безпідставно робила спроби закрити провадження і відстояти свою «правоту» в судах. У підсумку вона як сторона, що програла судову справу, сплатила на користь держави майже тисячу гривень судового збору і була зобов’язана відновити виконавчі провадження. І все ж, суд, виносячи своє рішення, свідомо проігнорував вимогу, зазначену у п. 29 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах». А згадана вимога полягає в тому, що в разі виявлення під час розгляду судом скарги порушення закону, недоліків у діяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення, суд має постановити окрему ухвалу (ст. 211 Цивільного процесуального кодексу). Виконання цієї вимоги переміщує розгляд такої справи з площини цивільної відповідальності до кримінальної, що в теорії має підсилювати відповідальність зазначених осіб за порушення законності. Одначе, як цього разу, так і в інших випадках суди різних інстанцій у цій справі порушували процесуальні норми на користь державної виконавчої служби. Однією з останніх таких спроб, яка дуже нагадує змову, було намагання судді Кузнецова Р. О. ухвалою від 09 серпня 2016 року визнати чергову скаргу у цій справі стягувача на бездіяльність державного виконавця Сігай А. О. (уже за часів керування службою Зейгаловою) неподаною і повернути її позивачеві. Розрахунок був простий: у разі невдачі з оскарженням цієї ухвали стягувачем справа закривається, і багаторічна тяганина, пов’язана з бездіяльністю державної виконавчої служби, відійде в минуле без будь-яких негативних наслідків для неї. Розроблений сценарій мав наступний вигляд. Скасувавши постановами від 04.05.2016 року всі процесуальні документи, винесені на підставі виконавчого листа № 2-17/11, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби відправив їх на адресу стягувача простим пересиланням невідомо якого числа. Стягувачем ці документи були одержані 16 червня 2016 року. За процесуальними нормами, оскарження таких постанов має бути здійснене в 10-денний строк з моменту їх одержання. У відповідності з цим стягувач 26.06.2016 року звернувся зі скаргою до Центрально-Міського суду. Призначений суддя Кузнецов Р. О. прекрасно знаючи, що нормою ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поставив вимогу стягувачеві надати підтвердження щодо отримання оскаржуваних постанов саме 16 червня 2016 року. Але ж за відсутності повідомлення про вручення підтвердити дату отримання відповідних постанов немає жодної можливості. Скориставшись штучно створеною відділом державної виконавчої служби пасткою щодо порядку та строків надсилання виконавчих документів, суддя Кузнецов Р. О. 09 серпня 2016 року виніс ухвалу про те, що скаргу позивача на бездіяльність державного виконавця Сігай А. О. і начальника відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу належить вважати не поданою та повернути позивачеві. З висновками суду першої інстанції погодився 29 листопада 2016 року і апеляційний суд Дніпропетровської області (головуюча суддя Митрофанова Л. В., судді Бондар Я. М., Зубакова В. П.). Здавалося, багаторічна тяганина, пов’язана з бездіяльністю Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби, похована назавжди без будь-якої відповідальності його працівників. Одначе правосуддя вдалося відновити внаслідок розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги на згадану ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області. Колегія суддів судової палати у цивільних справах (головуючий Луспеник Д. Д., судді Журавель В. І., Закропивний О. В., Хопта С. Ф., Штелик С. П.) встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судове рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, і ухвалила касаційну скаргу задовольнити і справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З рештою той же апеляційного суду Дніпропетровської області, який раніше погодився з процесуальними витівками судді Кузнецова, але цього разу в новому складі, 12 квітня 2018 року скасував постанову цього судді, якою він вважав скаргу стягувача не поданою та повернув її. Справу було направлено для вирішення питання про відкриття провадження. 21 травня 2018 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу (суддя Онопченко Ю. В.) ухвалив відкрити провадження за скаргою, яку суддя Кузнецов намагався остаточно поховати.
У кожного, хто вперше знайомиться з цією історією, виникає логічне питання про те, чим викликана така непослідовна поведінка державної виконавчої служби і судових органів у процесі виконання своїх обов’язків. Пояснення цього явища просте: ці державні органи мали скасувати купу незаконних дозволів і рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо прибудови товариством з обмеженою відповідальністю «Центрпромінвест» магазину продовольчих товарів до житлового будинку № 1 по вулиці Пушкіна у м. Кривому Розі, започаткованих ще влітку 2005 року. Означена прибудова створила перешкоди для вільного користування своїм майном родині нині покійного військового пенсіонера, інженера-будівельника Крочі М. В., який був власником однієї з квартир. Захищаючи свої права, він у березні 2008 року звернувся з позовом до суду про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. Вище наведений опис подій доводить, наскільки непросто звичайній людині доводиться захищати свої законні права, якщо на них зазіхнула влада, яка, згідно закону, покликана захищати ці права.
Микола Коробко,
представник позивача у суді

Comments are closed.