Вибори 2020 З прочитаного на ФБ-сторінках

Барабаш Олександр

НЕБАЧЕНА ВИБОРЧА-ТЕХНОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА
НЕВБЛАГАННО НАСУВАЄТЬСЯ !
Перебіг виборчого процесу місцевих виборів-2020 викликає у мене глибокий і щемний когнітивний дисонанс, відчуття насування небаченої катастрофи демократії (технологічного характеру) – як за жодної іншої з 24 виборчих кампанії за 32 роки епохи демократичних виборів. Дивує й пригнічує критичний дисонанс, просто прірва у приверненні суспільної уваги до меншзначущих і навіть дріб’язкових проблем і – практично повне ігнорування проблем принципових, визначальних, в т. ч. – тих, що складають екзистенційну небезпеку для виборів взагалі як інституту демократії, народовладдя.
1. З «ГАРМАТ» – ПО «ГОРОБЦЯХ» ?
По-перше, явно неадекватними, надто перебільшеними виглядають масові колективні істерики низки ЗМІ та «експертів» до деяких поточних, технічних пригод у виборчому процесі, притаманних будь-яким виборам, які є достатньо типовими або й зовсім не-порушеннями і які традиційно вирішувалися в робочому порядку. Наприклад, дострокова агітація, яка насправді не була порушенням, оскільки юридично не була агітацією. Або – незаконна нереєстрація окремих партійних списків, яка ефективно розв’язувалася грамотним оскарженням до ЦВК або суду, а не фонтанами PR у ЗМІ. Чи роздування «проблеми» клонів, якої насправді, як свідчить практика усіх попередніх виборів, просто не існує як реальної небезпеки – фактів, коли клони вплинули на результат виборів, просто немає.
Так само надмірним є нагнітання атмосфери «масових», нібито, порушень космічною кількістю повідомлень, отриманих Нацполіцією. Практика попередніх виборів свідчить, що практично усі ці повідомлення не будуть мати жодного юридичного завершення. Та й саме різке зростання утягнення Нацполіції (з 2019 року) у виборчий процес є не тільки неадекватним, а й суперечить самому духу, філософії виборів, визначених виборчим законодавством, де практично усі функції, в т.ч. – перешкоджання та припинення виборчих по-рушень, покладаються виключно на його учасників – партії, кандидатів, спостерігачів, виборчі комісії. Сфера компетенції Нацполіці – лише проступки, які мають ознаки кримінальних або адміністративних правопорушень, без жодного втручання у суто виборчі процедури і процеси.
2. « СЛОНА-ТО Я И НЕ ПРИМЕТИЛ ! »
З іншого боку, ЗМІ та «експерти» абсолютно не помічають справді фундаментальних проблем виборів в Україні, які деформують, спотворюють суть і природу виборів як таких, та які виразно проявляються і на виборах-2020. Зокрема, найвизначальніші з них :
а) Проблема ущемлення виборчих прав громадян.
Місцеві вибори-2020 за новим Виборчим кодексом є апофоеозом партизації виборів – антиконституційного обмеження громадян у здійснені виборчих прав (ст.ст. 71, 141 КУ) на користь партій, причому – як виборців (активного виборчого права), так і кандидатів у виборчих списках партій (пасивного виборчого право). Жодні виборчі права (зокрема – висувати кандидатів, вести агітацію, працювати у комісіях, вести спостереження, оскаржу-вати порушення) на виборах за партійними списками (до села включно) громадяни не можуть реалізовувати прямо, безпосередньо, а лише – через партійних своєрідних «комісарів» (представників партій), з їх волі і на їх розсуд. Навіть свобода голосувати має нові обмеження. А, наприклад, у випадку персонального голосування за 200-400 кандидатів доведе¬на до повної, безглуздої фікції (через механізм «25% квоти» – знатоки розуміють). Декларована тотальна партизація виборів (аж до села) насправді є нав’язуванням тота-льної партократії й грубим нищенням демократії як народовладдя, профанацією виборів як інструменту здійснення влади Народом.
б) Проблема недосконалості, неадекватності передвиборної агітації (ПА).
Норми виборчого законодавства та практика його застосування не забезпечують дотримання конституційного принципу «рівного виборчого права» (ст.ст. 71, 141 КУ) у проведенні ПА. ЗМІ, інші інформаційні ресурси, «експерти» відверто плюють на принципи рівних правових можливостей для УСІХ партій, кандидатів і тупо надають непереборні інформайні переваги лише окремим з них. ПА, з мовчазної згоди (або – зговору?) УСІХ провід-них політ-«сил», перетворена з над-важливої суспільної функції на виборах – повного й об’єктивного інформування виборців про програми і досягнення партій, ділові й особисті якості кандидатів для формування у виборців обгрунтованого і свідомого Вибору – на напористі, вульгарні спекуляції і маніпуляції свідомістю громадян. А на місцевих виборах-2020 агітаційна кампанія взагалі виглядає як апофеоз деградації і примітивізму. Жодних обговорень програм, ділових та особистих якостей, жодних рівноправних дискусій щодо насущних проблем. Уся ПА звелася до війни біл-бордів, рекламних ТБ-роликів з надокучливими, примітивно-абстрактними слоганами, ток-шоу з одними тими самими добірними «достойниками». При цьому щодо 99,9% кандидатів немає не тільки агітації, а й будь-якої інформації про їх існування. Фактично виборцям пропонується (з воістину садистською зневагою і глузливою насмішкою) робити свій «вибір» абсолютно наосліп на 4-5 виборах з-поміж (сумарно) 40-50 місцевих партійних організацій та 200-400 кандидатів !
в) Проблема гіперболічного впливу на вибори фінансового чинника.
Норми виборчого законодавства та практика його застосування, з мовчазної згоди (або – зговору?) УСІХ провідних політ-«сил», жодним чином не перешкоджають, не запобігають фінансуванню виборчих кампаній у необмежених обсягах. У нових виборчих законах не стало норм, які хоча б формально забороняли фінансування виборчих кампаній з джерел поза виборчими фондами. А з каральних кодексів зникли норми покарання за незаконне витрачання коштів на ПА. Не дивно, що жодні ЗМІ, «експерти», учасники виборів, виборчі комісії жодним чином не переймаються тим, чи оплачена з виборчих фондів уся публічна агітація на виборах-2020 (борди, реклама на ТБ, участь у ток-шоу тощо). Обсяги фінансування прихованих витрат (агітатори, штаби, палатки, «формений» одяг тощо і тощо) взагалі не відстежується і не контролюється. Внаслідок такої «вольниці», фактор фінансових можливостей і уливань у виборчу кампанію стає вирішальним, визначальним для результатів виборів. Що грубо, світоглядно суперечить як міжнародним стандартам демократичних виборів, так і конституційним засадам виборів в Україні.
За викладених обставин не може бути жодної мови про якийсь усвідомлений Вибір ви-борців – серцевини технологічного процесу Виборів як механізму, інструменту здійснення влади Народом. Так, – вульгарна «угадайка», ще й спотворена катастрофічним впливом негідних чинників (фінансовий вплив, маніпулятивна пропаганда тощо). Відповідно, не може бути й жодної мови і спекуляцій про якусь громадянську «відповідальність» громадян за такий псевдо-«вибір».
Але цей аспект виборів-2020 нецікавий ЗМІ та «експертам». Головне ж – невтомна, хоча й безглузда, довічна «боротьба»-годувальниця з міфологізованим і демонізованим пакетом «гречки» ?
3. КАТАСТРОФА НА ІМ’Я «КІЛЬКІСТЬ КАНДИДАТІВ»
Проте, усі названі проблеми-загрози системного, світоглядного рівня перевершує екзистенційна загроза технологічного характеру, яка може набути ознак масової гуманітарної катастрофи та поставити під сумнів завершення виборів легітимними результатами взагалі. Ім’я ймовірної катастрофи – «кількість кандидатів». Кількість кандидатів, які балотуються у партійних списках в одному окрузі, і, відповідно включаються до виборчих бюлетенів на кожній виборчій дільниці, до кожного протоколу про підрахунок голосів виборців та про встановлення підсумків голосування.
Постійний моніторинг на сайті ЦВК динаміки реєстрації кандидатів на місцевих виборах-2020, перш за все – в частині виборів за системою «пропорційного представництва» (див. у додатку 1), переконливо засвідчує, що цунамі технологічної виборчої катастрофи насувається невблаганно і невідворотно ! Навіть неповні дані (не з усіх ТВК, не усіх виборчих списків) на конкретних, реальних, живих цифрах підтверджують найпесимистичніші прогнози і застереження щодо такої катастрофи, які неодноразово публічно висловлювалися в останні кілька років у різних публікаціях Асоціацією народних депутатів України, мною разом з колегами, зокрема — О. Морозом (додатки 2-5).
Загальна кількість кандидатів у виборчих списках (станом неповних даних на сайті ЦВК на 15.10.2020) – 217352, що складає в середньому 50-100 кандидатів на один виборчий округ та, відповідно, у виборчому бюлетені з відповідних виборів на КОЖНІЙ виборчій дільниці. Або ~ 200 і більше кандидатів на 3-х, як правило, виборах (до обл-, рай- та ОТГ- рад). У деяких випадках ці числа є ще більш катастрофічними. Наприклад :
У м. Львові :
до обласної ради – 15 списків, в середньому ~ по 113 кандидатів ( 1029 : 9 округів );
до міської ради – 19 списків, в середньому ~ по 161 кандидату ( 969 : 6 округів );
до районної ради – 13 списків, в середньому ~ по 100 кандидатів ( 700 : 7 округів );
усього ~ по 374 кандидати у 3-х бюлетенях на кожній ВД Львівської міської ОТГ.
У м. Херсоні :
до обласної ради – 14 списків, в середньому ~ по 87 кандидатів ( 696 : 8 округів );
до міської ради – 21 списків, в середньому ~ по 132 кандидати ( 928 : 7 округів );
до районної у місті ради – 10 списків, в середньому ~ по 67 кандидатів ( 269 : 4 округи );
до районної ради – 12 списків, в середньому ~ по 77 кандидатів ( 387 : 5 округів );
усього ~ по 363 кандидати у 4-х бюлетенях на кожній ВД м. Херсона.
У с. Білогородка, Київської області :
до обласної ради – 18 списків, в середньому ~ по 134 кандидати ( 1205 : 9 округів );
до сільської ради – 12 списків, в середньому ~ по 92 кандидати ( 276 : 3 округи );
до районної ради – 12 списків, в середньому ~ по 83 кандидати ( 582 : 7 округів );
усього ~ по 309 кандидати у 3-х бюлетенях на кожній ВД Білогородської сільської ОТГ.
І усі ці цифри (ще й неостаточні !) – формула справжньої технологічної катастрофи !
Така кількість кандидатів – вже знущання над здоровим глуздом і виборцями в частині можливості для розумного і усвідомленого вибору, особливо – з огляду на особливості ПА (див. п. 2-б цього допису), та технології/процедури голосування.
Але справжньою катастрофою ця кількість кандидатів обертається для членів виборчих комісій, якім буде необхідно :
а) порахувати голоси за кожний з 10-20 партійних списків та за КОЖНОГО з 50-100 і більше кандидатів;
б) скласти протокол підрахунку голосів з 70-120 і більше показників, включно з даними по КОЖНІЙ партії і КОЖНОМУ кандидату (част. 2 статті 251 ВКодексу);
в) виготовити 4 примірники Протоколу з підписами усіх членів ДВК (част. 4 Ст. 251 ВК);
г) виготовити 30-40 копій Протоколу для членів ДВК та усіх присутніх (част. 8 Ст. 251 ВК);
д) запакувати виборчі бюлетені у окремі пакети з підписами усіх членів ДВК на кожному (част. 36, 37 Ст. 250 ВК).
І таким чином – три рази, на трьох виборах або навіть 4-х ! Плюс – встановлення резуль-татів голосування за міського/сільського/селищного голову. І ДВК не має права вийти з цієї своєрідної «нарадчої кімнати» і повідомити суспільству хоча б найперший результат аж допоки не будуть оформлені належним чином результати з усіх виборів !
Проблема не в тому, що ДВК буде рахувати не добу, а – дві чи три. Дуже, дуже сумнівно, що якась ДВК взагалі буде здатна пройти до фінішу без проблем і перешкод цей над-виснажливий супер-марафон, за межею фізичних можливостей людини. Скоріше навпаки, не видаються фантастичною перспективою масові відмови членів ДВК від виконання своїх функцій і «кидання позицій», зрив виборів. Або – повний хаос і «махновщина», ігнорування процедур і «встановлення» підсумків підрахунків навмання, «зі стелі», з повною недостовірністю результатів виборів.
Ненабагато простішим (за трудомісткістю, тривалістю, виснажливістю) буде й наступний етап підведення підсумків виборів-2020 – приймання виборчих документів від ДВК (прото-коли, бюлетені) та встановлення проміжних підсумків одних та результатів інших (зага-лом 3-4-х) виборів на засіданні низових ТВК (сільських, міських, районних у місті). ТВК не рахують голоси виборців, але процедура приймання включає зачитування на засіданні ТВК її головою усіх показників кожного протоколу ДВК та перевірка усіх її документів. А кількість ДВК, документи від яких приймають ТВК, від 3-20 для сільської ТВК (51 ДВК для Макарівської селищної ТВК) до 80-100 для районних ТВК в містах Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Запоріжжі тощо. Тобто, ті ДВК, які не «вмруть» під час підрахунку голосів на ВД, «довмиратимуть» в ТВК під час очікування та передавання документів територіальній виборчій комісії ?
4. ПЛЮС «ІНДОНЕЗІЗАЦІЯ» УСІЄЇ КРАЇНИ ?
Дуже ймовірно, що слава «найскладніших у світі» після 25 жовтня може перейти від виборів в Індонезії (2019) до місцевих виборів в України (2020). Сумна «слава» …
Весною 2019 року провідні світові ЗМІ розповіли про трагічний фінал виборів в Індонезії (наприклад, DW : https://www.dw.com/…/%D0%B2-%D1%96%D0%BD%D0…/a-48518158 ). Тоді на ви-борах, що відбулися17 квітня 2019 р., від перевиснаження померли 272 члени виборчих комісій і ще 1818 захворіли.
Очевидно, що виборча-технологічна катастрофа, яка як цунамі невблаганно насувається на країну, є продуктом воістину ідіотської виборчої системи, запровадженої політиками, які не мають жодного розуміння технологій виборчих процесів і керувалися лише егоїстичним азартом політичних ігрищ. Інакше вони не розповідали би суспільству легковажні байки про міфічні «відкриті списки» та технологічну легкість як, нібито, «в Естонії чи Польщі», а вивчали би і врахували, перш за все, досвід і трагічні уроки виборів в Індонезії (17 квітня 2019 р.). Адже саме до цих виборів будуть найбільш подібними місцеві вибори-2020 в Україні – і проведення одночасно кількох виборів, і структура (розмір) округів, і суть виборчої системи, і навіть форма виборчих бюлетенів.
Особливо дивовижною, безглуздою й цинічною ця своєрідна жорстока «індонезізація» виборчого процесу виглядає у зв’язку з поправками, внесеним до тексту Виборчого коде-ксу в останню хвилину прийняття нової редакції 16.07.2020. Технологічний механізм «25% квоти» фактично «вбив», знівелював засади «відкритих» виборчих списків, чим зробив абсолютно зайвими і непотрібними підрахунки голосів щодо кожного кандидата на кожній виборчій дільниці. Сьогодні ця космічно гігантська кількість показників залишається потрібною хіба що для задоволення смішних амбіцій політиків візуалізацією своєрідних особистих рейтингів.
5. «НЕ СТРІЛЯЙТЕ В «ПІАНІСТА» (ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ) !»
Що далі ? Що робити ?
На превеликий жаль, НІЧОГО вже змінити неможливо. Закон, виборчу систему вже змі-нювати пізно, виборчі бюлетені вже надруковані. «Цунамі» насувається невблаганно …
Країна має пройти через це потрясіння. Можливо, воно стане освіжаючим катарсисом для політиків, що зовсім зарвалася, і наверне їх до людського ставлення до фундаментальних, світоглядних засад суспільства, права і прав і свобод людини …
А головна мета цього допису – попередити суспільство бути психологічно готовими до потрясінь, які можуть початися під час встановлення результатів місцевих виборів. І, найголовніше, співчувати і підтримувати членів виборчих комісій (ДВК, ТВК). Не істерити і не звинувачувати їх у намірах «фальсифікацій» (як це будуть робити окремі горе-політики, найменше компетентні у виборчих процесах, але найбільше винні у хаосі). Вони будуть робити, що можуть, вони будуть героями. І якщо вони гідно виберуться з цих завалів і зможуть встановити результати виборів – я перший вклонюся їм у пояс. Вони страждати-муть за інших …
16 жовтня 2020 року.
Додатки :
1. https://www.cvk.gov.ua/…/pvm008pt001f01=695pt00_t001f01…
2. https://www.facebook.com/groups/312924519468654/permalink/611447149616388
3. https://www.facebook.com/groups/312924519468654/permalink/640405566720546
4. http://www.golos.com.ua/article/296647
5. http://www.golos.com.ua/article/299343
6. https://www.dw.com/…/%D0%B2-%D1%96%D0%BD%D0…/a-48518158

DW.COM
В Індонезії під час виборів померли понад 270 працівників виборчих комісій | DW | 28.04.2019
Через перевтому під час виборів та підрахунку голосів в Індонезії померли 272 співробітники виборчих комісій та ще понад 1,8 тисячі перебувають в лікарнях. У виборах …

Микола Коробко
Застерігала громадськість, але жодне керівництво хоч якоїсь партії не зможе довести, що воно активно протидіяло остаточному позбавленню громадян виборчих прав.

Comments are closed.