ПРАВОВА КОНЦЕПЦІЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ

Переглянувши відео допиту від 26.10.2016 року свідка Лапко Вадима Івановича в судовому засіданні Святошинського районного суду м. Києва по справі розстрілу майданівців, мене вразила розгубленість Лапко В.І. перед тиском адвокатів беркутівців. Адвокатів, які намагалися виставити дії майданівців м’яко кажучи протиправними, а дії своїх підзахисних, які розстрілювали беззбройних людей, — як виконання свого професійного обов’язку щодо забезпечення правопорядку. Зрозуміло, що людині, яка не має юридичної освіти, важко вести з професійними адвокатами практично судові дебати, у яких адвокати беркутівців намагаються переконати суд у тому, як він повинен розуміти покази свідка.
Перегляд вище згаданого відео спонукав мене викласти свою особисту позицію майданівця: чому я вийшов на Майдан, і як юридично аргументую свої дії спрямовані на усунення з поста Президента України – В.Ф. Януковича. Сподіваюсь моя особиста правова концепція учасника Революції Гідності допоможе багатьом майданівцям юридично сформулювати правомірність своїх дій на Майдані та впевненіше виступати в судових процесах щодо притягнення до відповідальності осіб, причетних до загибелі побратимів по Майдану, а також у наступних акціях протесту проти тиранії влади, які неминучі ближчім часом.
Викладена мною нижче особиста позиція щодо необхідності усунення Віктора Януковича з поста Президента України, у мене сформулювалася ще до початку Євромайдану. Але незважаючи на загострення на Майдані, із табору протестуючих я не чув чітко сформульованої юридичної аргументації своїх вимог, а провладні політики і журналісти постійно наголошували про демократичне законне обрання Президентом України Віктора Януковича, і що немає ніяких законних підстав вимагати його відставки до закінчення п’ятирічного строку.
Лише після загибелі 22 січня 2014 року перших майданівців, я вирішив, що нема чого сподіватися на юристів штабу Майдану, необхідно відкинути усі поточні справи і самому сформулювати юридичні аргументи усунення Віктора Януковича з поста Президента України, та розповсюдити це в Інтернеті. Увечері 22 січня я розмістив у себе на сторінці Faceook та сторінках своїх друзів наступний текст: «…Звертаю вашу увагу на те, що В. Януковича у лютому 2010 року народ України обрав Президентом парламентсько-президентської республіки Україна. А в вересні 2010 року В. Янукович узурпував («приватизував») собі повноваження Президента президентсько-парламентської республіки, не запитавши у народу України – чи надає він йому такі повноваження? Тикам чином будь-який чиновник шляхом узурпації влади може «приватизувати» повноваження диктатора. Наприклад: Міністр МВС, Збройних сил, Голова Верховної Ради, Голова СБУ…, заявивши при цьому, що він законно обраний чи призначений.». На наступний день я почув оприлюднення цієї аргументації майданівських вимог на радіо FM та Hromadske.tv.
Кримінальний кодекс України статтею 109 кваліфікує згадані дії Януковича як «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади». При цьому варто уточнити, що зміна конституційного ладу в неконституційний спосіб – є насильницькою зміною конституційного ладу. Убачаючи, що знайдеться не мала кількість скептиків такої кваліфікації узурпації Януковичем президентських повноважень президентсько-парламентської республіки, прийдеться докладніше проаналізувати цей епізод його діяльності.
Рішенням від 30 вересня 2010 року Конституційний Суд України вирішив: «1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним), Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV ( 2222-15 ) у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV ( 2222-15 ), визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Згідно з частиною другою статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» ( 422/96-ВР ) покласти на органи державної влади обов’язок щодо невідкладного виконання цього Рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України ( 254к/96-ВР ) від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV ( 2222-15 ).
4. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.».
Як ми бачимо норми Конституції України у частині президентських повноважень визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення згаданого Рішення. Таким чином Конституційний Суд України достроково припинив повноваження Президента України і встановив нові повноваження Президента України. На випадок дострокового припинення повноважень Президента України Конституцією України ст.. 103 ч. 4 встановлюється наступний порядок дій: «…У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень….». При цьому варто нагадати, що відповідно до ст.. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Як ми пам’ятаємо, Віктор Федорович та його команда виконуючи Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 року діяли не в спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а на власний злодійський розсуд. Фактично відбулася узурпацією державної влади, незважаючи на те, що Конституцією України ст.. 5 встановлено: «…Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.», а ст.. 109 КК України за порушення процитованих норм Конституції України вбачає кримінальну відповідальність.
Повертаючись до згаданого на початку допису відео допиту Лапка В.І., наприкінці відео, обговорюючи події 20 лютого 2014 року, під час яких загинули як майданівці так і буркутівці, один із адвокатів беркутівців запитує Лапка: «Що мало статися щоб вас зупинило? Мали скинути зброю, підняти руки вверх правоохоронці? Чи просто вийти впасти на колінки?». На цьому відео закінчується. Мені відповідь Лапка невідома. Ураховуючи вище викладене, на це питання адвоката беркутівця відповім я.
Правоохоронці зобов’язані були відповідно до ст. 10 п. 2 Закону України «Про міліцію» (чинного на той час) в порядку ст. 208 КПК України затримати В.Ф. Януковича при здійснені злочину, передбаченого ст. 109 КК України, та доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. Цих вимог українського законодавства працівники правоохоронних органів, і зокрема спецпідрозділу «Беркут», не виконали, а навпаки зловживаючи владою або службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використовуючи службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби захищали злочинну антиконституційну діяльність злочинної організації на чолі з В.Ф. Януковичем спрямовану на узурпацію державної влади України, від громадян, які організувалися для припинення антиконституційної діяльності злочинної організації на чолі з В.Ф. Януковичем та відновлення порушеного конституційного ладу України. Це зловживання владою або службовим становищем працівниками правоохоронних органів завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним, громадським інтересам, та інтересам юридичних осіб, що призвело до масового протистояння громадян із злочинною організацією, яка в насильницький неконституційний спосіб змінила конституційний лад України та узурпувала державну владу. У процесі згаданого масового протистояння працівники правоохоронних органів у співпраці з іншими злочинними організаціями (тітушками) із протиправним застосуванням вогнепальної зброї намагалися розігнати мирні масові протести громадян проти узурпації влади. У результаті чого, більше тисячі громадян отримали тяжкі тілесні ушкодження та ушкодження середньої тяжкості, більше ста людей, як громадян України так і громадян інших держав, загинули.

02.11.2016 Сергій Мельничук

Comments are closed.