Найбільша наша проблема полягає в тому, що наша влада безнадійно відстає від розвитку суспільства. Замість того, щоб підтримувати і заохочувати ініціативу людей, влада намагається цю ініціативу гальмувати .
Ось свіжий приклад: 17 квітня в Донецьку відбувся мітинг на підтримку єдності української держави, а донецьке управління міліції позавчора наполегливо намагалося залякувати людей, закликаючи їх не виходити на мітинг, бо це небезпечно, там можуть бути озброєні люди і тому подібне, забуваючи, що функція міліції не залякувати людей, а охороняти їх і, в першу чергу, від бандитів.
А як відреагувала на таку поведінку міліції центральна влада: МВС, в. о. Президента України? Може нагадали донецькій міліції про її обов’язки? МВС мовчало, як в рот води набрало, а п. Турчинов не придумав нічого кращого, як проводити кулуарну зустріч з членами бандформування – депутатами партії регіонів, хоча більшість із них повинні би спілкуватися зі слідчими.
Чи не краще було б Турчинову поїхати в Донецьк і взяти участь у велелюдному віче!? Але ж не було на це вищого повеління володарки дум «каманди»!
І декілька слів про чотиристоронню зустріч у Женеві.
Наша дипломатія, як і політичне керівництво країни, в черговий раз показала свою слабкість і недалекоглядність. Хоч маленьку, але принципову перемогу отримала російська дипломатія.
Для нас неприпустимо підписувати будь-яку заяву, в якій не має згадки про окупований український Крим. Наша делегація повинна була наполягати на визнанні російською стороною незаконної окупації частини української території – Криму і скасування Держдумою Росії дозволу на застосування військової сили на всій території України.
Недалекоглядні скептики, передбачаю, скажуть: російська сторона на таке б не пішла і жодної заяви не було б підписано. Правильно, не було б. І це була б наша перемога, бо вона б розвіяла ілюзії, як всередині держави, так і за кордоном, а це неодмінно посилило б санкції проти Росії. Це була б реальна допомога Україні. Нажаль, наші дипломати і політики ще дуже слабкі.
І нарешті, на закінчення: хто дав право Турчинову обіцяти терористам амністію? Він такого права не має. Він може помилувати тих, кому буде визначена кара судом, адже захоплення озброєними бандитами установ – це тяжкий злочин.
Така позиція найвищих керівників засвідчує їхню слабкість, а терористів заохочує до наступних злочинів. Ситуацію треба негайно виправляти.

18 квітня 2014 року

Степан Хмара