10 років тому, 21 листопада 2010 року, пішов із життя Володимир Іванович Заремба – зачинатель і багаторічний керівник відновленої після краху московської імперії Дніпропетровської обласної «Просвіти», яку він очолив у 1990 році
Людина непростої долі , що творила в непрості, підневільні часи, журналіст, письменник, дисидент, причетний до шістдесятницького опору тоталітарному режимові, за словами письменника, багаторічного головного редактора Дніпропетровського обласного радіо Олексія Вусика, один із «Слава Богу, «неспокійних» українців. Історія його яскравого життя не вкладається в обсяг меморіальної згадки, пульсом його життя пронизані його далеко не «спокійні» літературні твори. Про цей «неспокій» … Доречно на день Гідності та Свободи на відстані часу стати свідком однієї з описаних згаданим Олексою Вусиком подій, коли все висіло на волосинці», — день горезвісного московського Ге-Ка-Че-Пе. «Отоді 19 серпня 1991 року голова Дніпропетровської обласної організації «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Володимир Заремба, як мовиться, на свій страх і ризик десь «роздобув» легковик «Нива» з потужним (американського виробництва) гучномовцем і … Ні, ще не так! Поки та «Нива» з гучномовцем добиралася на умовлене місце, В. Заремба встиг надійно заховати від гекачепістів списки всіх січеславських просвітян – він прекрасно розумів, яка загроза чекає, ба, ні, чигає на українських патріотів, якщо «влада вчорашніх» остаточно закріпиться в Москві. А заховавши списки просвітян і всі документи, В. Заремба сів поруч з водієм «Ниви», обладнаної гучномовцем, і вирушив у ризикований рейс по тривожно-гекачепістських вулицях Січеслава. У розбурханому місті у такий спосіб мітингуючи, супроводжений міліцейським «хвостом, він уникнув арешту, дякуючи швидкому падінню ГКЧП.
Голова «неблагонадійної» громадської організації, потрапивши в серпні 1992 року на короткий час до керівного складу обласної адміністрації, зміг переформатувати стиль і зміст культурної політики в області, «вибити» вкрай необхідне приміщення для розташування просвітницького осередку. Активні патріотично-культурницькі здобутки просвітян в умовах постійного гоніння збоку непатріотичної влади і антиукраїнських сил потребують свого окремого висвітлення, і, як для в такій мірі русифікованого краю, були дуже вагомими, і в подальшому часі мали своє продовження.
Як письменник і журналіст Володимир Заремба ретельно дбав про донесення до широкого кола громадськості рідного друкованого слова. Починалося це з рукописної просвітницької газети «Слово», яка виставлялася у вікні Будинку преси у Дніпропетровську. У 1994 році почала виходити незалежна патріотична газета «Січеславський край», співзасновниками якої стали обласне товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка і письменник В. І. Заремба і якою він опікувався до кінця свого життя. Володимиру Зарембі, як і багатьом провідникам української справи, випало нелегке життя за часів тоталітарного радянського режиму, але він не відступався від обраного творчого шляху відстоювання принципів справедливості. Вірним сподвижником йому була його дружина Ганна Максимівна, незмінний відповідальний секретар Товариства.
Уже 1968-го року молодий журналіст потрапив під прес партійно-кагебістської машини. За свою підтримку «Собору» Олеся Гончара, за протестні звернення до партійного керівництва з приводу цілковитої відсутності українських шкіл у Дніпропетровську, через підозри кадебістів у співавторстві В. Заремби у написанні «Листа творчої молоді», він пройшов через допити КДБ і «засудження» зборів співробітників, а в травні 1968 року звільнений з роботи. На той час він займав посаду редактора молодіжних передач Дніпропетровського обласного радіо. В часи відлиги партійне керівництво надало йому змогу працювати редактором в обласному управлінні по пресі, де він пропрацював 20 років до настання нових часів. В. І. Заремба – автор численних літературних творів, переважно, про видатних людей рідного краю. У 2005 році вийшла друком його праця – «Просвіта» Січеславського краю», Кн.1, де висвітлена історія просвітянського руху на Січеславщині. З ім’ям Володимира Заремби пов’язана ціла епоха національно-культурницького і просвітянського руху на Січеславщині. Пам’ятаймо про це і шануймо пам’ять про громадський подвиг невтомного борця за українську справу!
Микола Коробко