Летять роки дуже швидко посеред змін, що відбуваються в реальності російсько-української війни, де паразитам-агресорам у масі своїй протистоять наші творці-оборонці, які з року в рік намагаються все ефективніше нищити звіроподібного ворога, аби після перемоги знову мирно працювати на своїй, звільненій від тієї звіроти, землі. Про це – на 3-6 сторінках квітневого випуску нашої газети.
Зокрема, чи знаєте ви, шановні читачі. як ми, українці. виглядаємо нині в дзеркалі соціології? На це запитання, відповідає матеріал «Українці-2025» журналіста Петра Шуклінова. У ньому, посеред іншого, мовиться про таке:
«…85% з розумінням / прийняттям ставляться до українців, які поки що в окупації. Я теж.
90% хочуть бачити Україну в складі Європейського Союзу.
84% хочуть бачити Україну в складі НАТО.
92% — ну звісно — довіряють Силам оборони України.
81% довіряють волонтерам.
Лише 12% довіряють судам, лише 9% довіряють прокурорам. Тут теж без коментарів. Суди і прокуратура — біда України. Потребують повного перезапуску.
57% українців оптимістично дивляться на майбутнє України, 28% — песимісти. Розумію і тих, і інших. Працюємо…»
Звичайно ж, кожного нашого читача, зацікавить відповідь на запитання «Куди котиться світ?». І вони справді справляють враження. Ось хоча б, наприклад, цей момент автора названого вище матеріалу (громадського активіста, викладача, підприємця Валерія Пекаря):
«…ключові тренди, що визначають нині американську політику:
1. Втрата довіри та зростання ненависті до інституцій та істеблішменту, які видаються зарозумілими, корумпованими, відірваними від людей та працюють проти інтересів населення.
2. Зростання протестів проти культурних змін, викликаних постмодерністським порядком денним, з його пріоритетами політкоректності, інклюзивності, прав меншин, «політики ідентичності», зміни клімату тощо. Це викликає відчуття, що традиційні соціальні структури підриваються.
3. Відчуття загрози через тиск технологічних змін, втрату орієнтиру «американської мрії» та соціальне розчарування.
4. Антиглобалізм і прагнення повернути робочі місця в США в умовах зростання конкуренції з боку країн, що розвиваються, й високої залежності від міжнародних постачальників і ринків.
5. Ізоляціонізм і небажання виступати глобальним захисником цінностей та основою міжнародного порядку, витрачати на це гроші, які могли би бути витрачені всередині країни.
6. Ненависть до Європи (і Канади з Австралією), які майже за всіма показниками зуміли досягти вищого рівня життя, що породжує відчуття, що всі інші живуть за рахунок США через незбалансовану торгівлю та менші витрати на оборону.
7. Зростання впливу великих корпорацій на політику через фінансування кампаній, лобіювання та вплив на розробку політики.
8. Зміна ставлення до науки та доказових методів, що відображає ширші культурні ідеологічні зрушення та боротьбу між науковим консенсусом та альтернативними поглядами у постмодерному світі постправди, які активно пропагуються в медіа…»
У колі загроз і смертей за час швидкоплинних змін твориться щось нами, живими, досі небачене в таких концентраціях. Тож, мабуть, не просто так всесвітньо відомий український журналіст Дмитро ТУЗОВ свій допис у профілі на ФБ поставив під заголовком6 «Ласкаво просимо до пекла». Однак завершив він його все ж обнадійливо:
«…Але історія має свою логіку. І кинутий у пекло світ буде відновлюватись і вибудовувати нові засоби захисту. В тому числі – від неадекватних лідерів і диктаторів, для яких люди – це просто біомаса, яку вони приносять в жертву і дар своїм богам й божевільним ідеям про велич своїх імперій, бажанням домінування й повелівання іншими народами, експансії і розтягненню до безмежжя кордонів своїх володінь. Зрештою, в жертву власній тотальній жадібності й жаги мільярдів і трильйонів доларів, яких цим істотам постійно не вистачає. Скільки б цих трильйонів в усіх валютах й активах світу у них не було. Для таких «лідерів», які зараз ділять планету, не існує стопорів і гальм. Вони старі і хворі. Ментально – дуже хворі. Практично – маніяки. Світ має справу з психологічними збоченцями…»
Сергій ЗІНЧЕНКО,
редактор газети «Промінь Просвіти Є»