Знайомство в кав’ярні. Сергій Половинкін, Дарина Трач і Петро Лисенко;

У наших газетних випусках за травень та червень цього року ми вже вели мову з полковником Петром ЛИСЕНКОМ про особливості спілкування з тими людьми, які повернулися на рідну землю після полону, а також – про діяльність з відновлення ветеранів російсько-української війни, які повернулися до Кривого Рогу після жорстоких боїв із ворогом на передовій. У цьому матеріалі пропонуємо читачам нашу коротку бесіду з ним про справи, які стосується теми відновлення ветеранів. Нам дуже цікава експертна думка Петра Олексійовича тому, що він у недалекому минулому теж був безпосереднім учасником боїв на передовій в ранзі заступника командира мотопіхотного батальйону, а пізніше працював у столиці старшим офіцером у Командуванні об’єднаних сил Збройних сил України, а після повернення в Кривий Ріг – старшим офіцером групи контролю бойового стресу 129-ї окремої бригади ТРО.

Зустріч групи «Рівні-Рівним» у Кривому Розі з ветеранами американської армії
Алексом Макфарландом та Коннором Вогом – жінка: куратор психологічного на- прямку в ГАРТ, психологиня Євгенія Журавель, березень 2025 року;

ЗАПИТАННЯ. Петре Олексійовичу, як відбувається комунікація з Вашими однодумцями, з ветеранами, які вже пройшли горнило російсько-української війни? Де Ви зустрічаєтесь, щоб обговорити реальні плани й дії, спрямовані на відновлення ветеранів?

ЛИСЕНКО. Та будь-де, де нам добре. Зустрічаємося в різних локаціях, на різних, цікавих нам, територіях Кривого Рогу, в офісах, десь на березі річки… Але вже маємо бажання частіше зустрічатися безпосередньо на території центру (що стане реабілітаційним) під назвою ГАРТ. Там уже наближаються цікаві дії щодо облаштування приміщень для мистецько-культурних та інших відновлювальних активностей.
У серпні наша зустріч відбулася в затишній кав’ярні «Шоколадна жабка». До речі, це – проєкт Дарини ТРАЧ, дружини воїна ЗСУ, яка зі своєю командою докладає багато зусиль для того, аби відновлення ветеранів було справді ефективним. На цій локації ми були вперше і я дуже задоволений таким знайомством з творчими та небайдужими людьми. Хоча цьому проєкту всього рік, але скільки всього встигла зробити Дарина Трач!.. Це й цікавий дизайн приміщення, й оригінальне меню зі всілякими смаколиками, а ще – проведення різноманітних майстер-класів для дітей та дорослих. Але головне, що тут панує неповторна атмосфера активного пошуку відповідей, що підкидає нам розтривожена війною реальність. А всю цю атмосферу доповнює запашний аромат кави. Сподіваємося на подальшу співпрацю з цією командою.
Звичайно ж, у кожного воїна за плечима – суто своя історія і свої переживання, і це нормально. Але всіх нас об’єднує прагнення бути корисним для інших і знайти себе в нових умовах життя. Багато уваги приділяємо залученню ветеранів до занять спортом. Зокрема, вони мають можливість придбати різні спортивно-туристичні товари за ті гроші, які надаються за проєктом «Ветеранський спорт».

ЗАПИТАННЯ. Коли зустрічі додають сил, то це справді обнадіює. А тому можуть відкритися і нові перспективи, і з’являються нові ідеї, чи не так?

ЛИСЕНКО. Це справді так. Тим більше – сьогодні, в цих жахливих умовах війни, коли українців убивають. Причому – не тільки безпосередньо на фронті, а й тут, в тилу, коли смерть приходить здебільшого з неба, яке колись було мирним, а тепер кожен день переповнений тривогами. А тому я справді задоволений цим новим знайомством. Ті ж люди (хоч військові, а хоч цивільні), що прочитають цей матеріал і уважно подивляться на фотографії, які в ньому розміщені, теж, можливо, наповняться якимось новими і позитивними сподіваннями, а то й долучатимуться самі до цієї справи. Як, наприклад, Олексій, котрий вже долучився безпосередньо до організації будівельно-відновлювальних робіт. Через те він (як ветеран з інвалідністю) вже відчуває, що такий підхід до справи (за принципом «рівний-рівному») справді приносить йому додаткову енергію для дієвого життя. Ну. а я з Анатолієм і Василем (всі ми разом) теж долучаємось до «ГАРТУ», тільки кожен долучається по-своєму, бо у кожного ж – свої погляди і підходи, свої бажання діяти саме так, а не якось інакше. До справ залучаємо й цілі родини та друзів. Найголовніше – щоб нам цікаво було спілкуватися і щоб це додавало сил для того, аби жити й розвиватися далі, крок за кроком відновлюючи нашу країну.

Розмову вела Олена МАКОВІЙ

Петро Лисенко, Анатолій, Олексій та Василій.

Фото – зі сторінки простору відновлення ГАРТ у соцмережі Facebook

Чергове число часопису №15-16(203-204) серпень 2025р.