Коли громадянин Бердніков В. Д. 17 травня поточного року одержав ухвалу слідчого судді Довгинцевського районного суду про задоволення його вимоги щодо визнання бездіяльності заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 прокуратури Дніпропетровської області В. Дубровської та начальника Довгинцівського відділення поліції КВП ГУНП в Дніпропетровській області Камінського С. Є., він радіти успіху не поспішав. Багаторічний досвід його спілкування з правоохоронцями Дніпропетровщини підказував йому, що сучасні правоохоронні органи віддавати потенційних винуватців із управлінських лав до рук правосуддя ніколи не квапляться. А тут саме той випадок: під підозрою виявилися працівники Довгинцевського райвиконкому, які мали в законний спосіб вирішити земельне питання.
Не стало пану Берднікову несподіванкою і те, про що він довідався у відділенні поліції через тиждень після винесення ухвали суду: рішення суду від 17 травня 2016 року, зареєстроване в Журналі єдиного обліку Довгинцівського відділення за № 6005, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесене, хоча згідно закону ця процедура мала була виконана не пізніше 24 годин після надходження повідомлення.
Отже заявнику в черговий раз довелося звернутися до начальника Довгинцівського відділення поліції з проханням надати інформацію про долю його звернення щодо внесення до ЄРДР заявлених відомостей про злочини. Листом від 31.05.16 р. за підписом заступника начальника відділу поліції-начальника слідчого відділу О. І. Гоптарєва було повідомлено про внесення 24.05.16 р. цих відомостей до реєстру. Зволікаючи з початком досудового розслідування, слідчий слідчого відділу капітан поліції С. О. Куріленко не обтяжував себе тим, щоб слідувати букві згаданої ухвали суду. Замість зазначеної у рішенні суду кваліфікації кримінальних правопорушень за ознаками ст. 364 -1, ч. 2 і ст. 365, ч. 3 Кримінального кодексу України слідчий протиправно прописав попередню правову кваліфікацію кримінального порушення за ст. 197-1, ч. 1 цього Кодексу. Він діяв в стилі грубого процесуального порушення, змінивши кваліфікацію можливого злочину, ще не розпочавши досудового розслідування. І не випадково. Адже за зазначеними судом статтями досудове розслідування мало розпочатися із з’ясування питань, пов’язаних із зловживанням повноваженнями службовими особами та перевищенням влади або службових повноважень працівниками правоохоронних органів. Замість цього, слідчий С. О. Куріленко завідомо виводив з-під підозри осіб згаданої категорії, вписавши до ЄРДР кваліфікацію злочину у вигляді самовільного зайняття невідомою особою земельної ділянки та самовільного будівництва. Слідчий також не виніс ніякого рішення з приводу заяви Берднікова про визнання його потерпілим, тим самим позбавивши його права доступу до ознайомлення з матеріалами слідства.
У зв’язку з невиконанням слідчим ухвали суду заявник Бердніков звернувся зі скаргами до начальника Довгинцівського відділення поліції Камінського С. Є., начальника Криворізького відділу поліції полковника Лютого В. В., заступника керівника міської прокуратури № 1 Дубровської В., але вжиття ними відповідних заходів не дочекався. Тому й звернувся 06.06.16 р. до районного суду зі скаргою про невиконання рішення суду. У судовому засіданні, незважаючи на очевидну невідповідність внесеного до ЄРДР запису про злочин змісту ухвали суду від 17 травня 2016 р., прокурор Продан В. С. просив у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що згадана ухвала суду нібито виконана в повному обсязі, а слідчий Куріленко С. О. продовжував вважати свої дії, включаючи самостійну перекваліфікацію складу злочину, правомірними.
Суд своєю ухвалою від 13 червня 2016 року визнав неправомірними дії керівника органу досудового розслідування Єфремова Д. С. в частині невиконання рішення суду і зобов’язав його виконати ухвалу суду з дотриманням процесуальних норм проведення досудового розслідування і збереженням зазначеної в ухвалі кваліфікації злочинів.
Законом передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду, але слідчий суддя Довгинцевського районного суду С. В. Ткаченко на цю деталь не звернув жодної уваги.
Україна рухається в напрямку дотримання верховенства права, бере на себе зобов’язання перед європейським і світовим співтовариствами удосконалювати правоохоронну систему і судову гілку влади. Зокрема, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН, схваленої 25 вересня 2015 року «Перетворення нашого світу: Порядок денний у галузі сталого розвитку на період до 2030 року», вона долучається до досягнення цілей сталого розвитку. Однією з таких цілей є ціль 16, досягненням якої має стати «… забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях». З огляду на наведені у цьому матеріалі прояви масштабного правового нігілізму збоку уже реформованих вітчизняних правоохоронних органів читачеві не складає труднощів визначитись, на якому етапі досягнення названої цілі ми перебуваємо.
Микола Коробко