Двічі жителі будинку №5, що на проспекті 200-річчя Кривого Рогу, зверталися із заявою до керівництва  ПАТ «Криворіжгаз». Спочатку – з проханням про встановлення  індивідуальних (квартирних) лічильників газу, а потім (це коли «Криворіжгаз» по-злодійському, вночі, взявся встановлювати загальнобудинкові лічильники) – з вимогою не встановлювати такий лічильник, а встановити прилад обліку в кожну окрему квартиру.

І нарешті регіональна газова компанія «Криворіжгаз» дозволила собі опуститися до прохань та вимог  споживачів і надіслала офіційну відповідь, підписану директором з капітального будівництва Є. РИЧКОЮ. Причому відповідь ця – не банальна відписка, а яскравий приклад бюрократичної майстерності  в епістолярному жанрі. Отже:

«Розглянувши Ваше колективне звернення до ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення індивідуальних або будинкових приладів обліку за адресою (…), повідомляємо наступне…». Уже в цьому, першому, абзаці є маніпуляція. Бо в колективному листі (вхід №24649, 08.09.2016 р.) йде мова про те, що жителі будинку КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОБУДИНКОВОГО ЛІЧИЛЬНИКА газу й наполягають на встановленні  індивідуальних, квартирних приладів обліку.

Далі автор офіційної відповіді посилається на Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Зокрема, він нагадує про те. що «КРИВОРІЖГАЗ» як суб’єкт господарювання, який здійснює розподіл природного газу на відповідній території, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЛІЧИЛЬНИКІВ ГАЗУ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ, що проживає в квартирах і в приватних будинках. Де газ використовується лише для приготування їжі, — ДО 1 СІЧНЯ 2018 РОКУ. – До речі, незайве нагадування.

А ось на наступну цитату з закону прошу звернути увагу: ми її порівняємо із висновком. Який зробив Є. РИЧКА наприкінці офіційної відповіді. Мова йде про джерела фінансування. Закон зазначає три джерела: 1) Засоби суб’єктів господарювання, що постачають газ 9в нашому випадку це «Криворіжгаз»); 2) Кошти відповідного бюджету (в нашому випадку – бюджету Кривого Рогу); та 3) Інші джерела, не заборонені законом.

Тут же автор відповіді подає таке роз’яснення ситуації:

«На сьогодні фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу».

Трохи зманіпулювавши термінологією й просто пересмикнувши поняття, автор відповідіна колективне звернення знаходить ЧЕТВЕРТЕ джерело фінансування встановлення лічильників! А саме: «… встановлення індивідуальних лічильників газу може здійснюватись за рахунок коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (1), місцевого бюджету (2), коштів власників квартир (будинків) (3), інших джерел, не заборонених законодавством (4)».

Зачекате, але ж гроші на встановлення індивідуальних лічильників УЖЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ В ТАРИФІ, а відповідно до тарифу сплачує споживач!.. Та ні. газівникам цього мало: з кожного власника квартири (будинку) при встановленні БЕЗПЛАТНОГО  лічильника ще раз беруть гроші! Про що Є РИЧКА і зізнається у офіційній відповіді.

Прикладів маніпуляцій в цьому документі чимало. Наприклад. документ внутрішнього користування (так званий Кодекс газорозподільчих систем, ЗАТВЕРДЖЕНИЙ постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики й комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, а НЕ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ. як належить,  якимось там Мінюстом України) піднімається на щит як єдино вірний правовий документ.

Так, жоден із ЖЕКів не має права відмовити Оператору ГРС у встановленні загальнобудинкового лічильника, якщо цю ідею-маячню фінансує сам оператор. І то справді так, ЖЕК, можливо. і невзмозі відмовити, керуючись самопроголошеним  Кодексом («ми зробимо вам таку пропозицію, від якої ви не зможете відмовитися»), а ось співласники багатоквартирного будинку – можуть і навіть повинні це зробити!  Звичайно ж, після довготривалої пиятики чи, скажімо, після того, як з усього розгону стукнутись головою об металеві двері співвласники будинку теж, певна річ, можуть «інціювати встановлення будинкового вузла обліку газу на багатоквартирний будинок». І – при цьому ще й оплатити  його встановлення. А також – витрати на проектування, монтаж (і тут гроші хочуть з людей зняти двічі, оскільки «встановлення» і «монтаж» — це слова-синоніми).

А всім незгодним (як у безсмертній комедії ГАЙДАЯ, — «відімкнемо газ!». Можна, звичайно, встановити при цьому лічильник за свій рахунок і продовжувати сплачувати в тарифі за встановлення  так званого «безоплатного» лічильника до 1 січня 2018 року. І при цьому відмова співвласників будинку від встановлення загальнобудинкового лічильника  за логікою (?) вищезгаданого Кодексу. Фіксується в «акті про порушення» цього самого кодексу!.. І -  апофеоз відповіді представника монополіста:

«…фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними (увага!) в додатку 10 до цього Кодексу». Зрозуміли? — За граничними нормами Кодексу. Тобто, — більше 18-ти кубометрів на людину, а – не за нормою, затвердженою Кабміном, де – трохи більше 7-ми кубометрів!

І, до речі, хто знає, яка складова оплати за встановлення лічильника в тарифі на газ?

ОЛЕГ ПАВЛОВ

переклад українською
Сергія Зінченка