КОЛИ НЕ БУДЕМО РОСТИ, ТО ПОСТАНЕМО ЗВІРОТОЮ АБО ПУСТЕЛЕЮ
(Вільний есей під відкритим небом)
Сонце з неба дивиться на нас, зігріваючи планету і всіх-всіх, що на ній живуть. У кожного – своя природа. Наприклад, людина має насамперед творити (але аж ніяк не нищити-руйнувати все на своєму шляху). А ще – постійно бути вдячною йому за те життєдіяльне світло з висоти. Тому – тягнімося до нього… Та виявилося, що після початку третього тисячоліття нашої ери найбільша за своєю територією країна на нашій планеті впевнено пішла якраз проти людської природи. І найбільш повно це відчули на собі ми. українці, її сусіди. Особливо – після 24 лютого 2022 року, коли небо над нами стало для кожного потенційно смертельно вбивчим. І тепер мусимо не тільки боротися з тією агресивною звіротою, що на нас напала, а насамперед – постійно духовно зростати, аби їй не уподібнитись чи – не постати пустелею у випадку поразки.
ПИХАТА РУЇНА ХОЧЕ ПОГЛИНУТИ НАШЕ ЖИТТЯ…
Постійне поглинання-загарбання характеризує вчорашню Московію, яка тепер, на початку третього тисячоліття, постала бездуховною руїною. І це – результат паразитування як над загарбаними територіями і пригнобленими там народами, так і результат паразитування на багатствах надр планети на тлі духовної деградації самих загарбників. Управителі цієї сьогочасної паразитарної імперії намагаються всюди сіяти лише страх, а не світло знань. І саме цим вони демонструють своє дикунство й духовну нерозвиненість. Бо їм важливо, щоб їх насамперед боялись. Розумним же хочеться, щоб їх розуміли.
Якщо навіть неозброєним оком поглянути на те, що роблять з Україною ці зграї пихатих, то можна побачити, що це – руїни і намагання пригноблювати-нищити все живе: від Бучі, Маріуполя та інших місцевостей до вичавлювання зі свідомості українських дітей на окупованих територіях геть всі духовні набутки нашого народу. Тобто – агресивна пихата руїна вміє тільки одне: руйнувати життя. Вона намагається замінити життєдайне сонце над нами на абсолютну покору тим, що своїми тілесами пообсідали їхні державні престоли та престольчики.
КОЛИ НЕ ВДАЛОСЯ ШВИДКО ПЕРЕМОГТИ…
Після того, як ворогу не вдалося «Киев – за три дня…», він вирішив знищити Україну поступово. Він хотів заморозити нас однієї зими, другої, третьої…, він всіляко намагався поселити в наших домівках темряву й холод своїми атаками на енергетичні та енергоємні об’єкти буквально на всій території України. А ще – будь-що залякати цивільне населення постійними обстрілами багатоповерхівок у густо населених районах, лікарень, шкіл, дитсадків… І діяв так протягом усіх тих трьох із лишком років із часу початку повномасштабної агресії.
А тепер, коли і «за три дня», і за три з лишком роки лютому ворогу своєї мети досягти не вдалося, він все одно хоче нас знищити, але вже ресурсів для цього йому не вистачає. Тож достеменно не знає, що робити далі. Але найголовніше, що він – вірний раб свого постійного і гострого бажання ЗНИЩИТИ НАС…
«ВІН», «ВОНА», «ВОНО» чи «ВОНИ» – все одно ниці
Ворог, пихата руїна, реальне дикунство, зграї пихатих…. Як не називай, а все це – не тягнеться до сонця, а пнеться вгору. Бо – пихате, а значить – нице, бо – не в гармонії з живою природою, бо накопичується із образ і заздрощів, із прагнень вивищуватися над іншими, принижувати їх і гнобити, із ненависті й люті по відношенню до щасливих, світлих і розумних…
Все це – про вже остаточно здичавілу паразитарну імперію, яка сповзає у провалля забуття. Але все це, що багато-багато років засмічувало мізки мільярдів людей на планеті своєю наскрізь брехливою пропагандою й творило брехомор, стане звичайним сміттям, оскільки не несе в собі світла знань.
НАПОВНЮЙМО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ СВІТЛОМ ЛЮБОВІ!
Ворожі зграї сьогочасних ординців з усіх своїх сил намагаються зробити небо над нами постійно вбивчим. – Щоб ми більше не тягнулися вдячно до нього й до сонця в його центрі, яке є для нас джерелом життя. Вони хочуть, щоб ми поховалися десь у норах бомбосховищ під землею і тремтіли там від страху.
А як ми можемо діяти у відповідь на ці їхні забаганки? Наповнювати навколишній світ світлом любові! А це означає не тільки високе вміння творити красу в гармонії з природою, а й потужну діяльність у сфері захисту нашого життя, у сфері його оборони від будьяких агресорів, що хочуть обмежити наші бажання вільно жити й творити. – Для того, аби упереджувати будь-які атаки на нас і не поставати знову жертвами у битві зі звіротою. Для того, щоб не уподібнюватися їй або не постати мертвою пустелею на землі у випадку поразки.
Маємо залишитись вільними творцями у всьому, що підносить високо красу і захищає та примножує любов!
Сергій ЗІНЧЕНКО,
м. Кривий Ріг
